Та не жур мене, моя мати бо я й сам журюся,
А як вийду за ворота, від вітру валюся.
Ой, ізійду я на та могилу, кругом подивлюся,
Та згадаю про ту волю, сльозами заллюся.
Про ту волю козацькую, що була й минула,
Як тая маленька дитинонька в сповитку заснула.
Довго ж вона буде спати, нема тих, що будять,
Видиш, наші козаченьки білим світом нудять.
А як вийду за ворота, від вітру валюся.
Ой, ізійду я на та могилу, кругом подивлюся,
Та згадаю про ту волю, сльозами заллюся.
Про ту волю козацькую, що була й минула,
Як тая маленька дитинонька в сповитку заснула.
Довго ж вона буде спати, нема тих, що будять,
Видиш, наші козаченьки білим світом нудять.
(Наталка Пазюра. Микола Стороженко у світлі своїх спогадів)
заметка: одна из песен, которые поет кобзарь в фильме "Тарас Шевченко. Заповіт". Еще песни в тему - "За Сибіром сонце сходить", "У ніч темную та й до білої днини"; "Ой служив я в пана".